Підкралася, пришкандибала старість,
Вже сніг летить, біліє голова ,
Та ще ота супутниця, та слабість
Вселилася, встановлює права .
Минають дні , летять в безодню ночі ,
Немов сновида міряю сліди,
Не спиться знову, десь цвікрун цвіркоче .
Оце мій друг? Ну що для мене ти.
Твоє цвірчання, не дає спокою,
Хіба ж мене ти можеш зрозуміть?
Я хочу тиші, йди собі з покою!
Закрию очі , нічка жаль приспить!
Та де там сон! Зійшов зухвалий місяць,
Всміхається, освічує вікно,
Шепоче щось таємне, щоб потішить,
А спати не дозволить всеодно!
Краде думки, а пісню колискову
Собі забрав ,приспівує зіркам ,
Вони втішаються, а я цю ніч чудову
Віддам своїм засмученим віршам.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=619500
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 08.11.2015
автор: горлиця