У неділю – зняв панчошки, босі ноги – в «чуні» з гуні,
Під веретою у кріслі, й на вогонь – неначе ди́влюсь.
У горнятці – куп картоплі, й кулаки в очах, плаксуні,
Розм,якають, й на ...оточе - знову люлять, живописні.
...Навиде́ркалося серце: там – підве́ли, ззаду – прикрість:
Тільки ви́мочиш калюжку – як не дощ, то кілка злива...
Не слідкуєш, щоб для інших – виключно: цьом-цьом, учтивість...
А чекаються ж, для себе, тільки чемні краєвиди.
Зріжеш гілку – інша колить, відштовхнеш – інакший рикне.
...Кажуть: як не знайдеш місце, де загальні ме́ди правил,
Де, хтось головний керує так, що лиш коректна слина -
Нас, гостей, і причарує й нагадає оди слави -
...Доти з кожним крокодилом, будяком і розбишаком,
Сам на сам у бійці гайній – што́рми затріпочуть: «Жа́хи...»
Де – керують, там порядок, певні при́звички і святість!
Тільки де їх, всьому - босів, віднайти, щоб домовлятись?,
Щоб на міль не витрачати добрі те́плиньки недільні
Й дарувати для коханих накопи́чки шаленіння!
08.11.15 р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=619310
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 08.11.2015
автор: Юхниця Євген