ми хворі всі, а може й божевільні
від почуттів, емоцій чи образ,
бо від давен ще Бог всесильний
нам дав ЛЮБОВ у гріх - й нема добра...
якби не Бог вложив у рот зміюці
те яблуко із райського садка,
напевно, не страждали б ми в розлуці
і сто відсотків не кохали б так...
з якої статі Єва подобріла,
придумала б щось інше із бажань -
лишень шматочок яблука поїла,
а скільки принесла усім страждань.
красу і розум Бог додав пізніше,
бо ясно все без слів і без оман:
що всі Жінки при зустрічі миліші,
чим потім як розійдеться туман.
пропорції між розумом й красою
не витримав тоді, бо й сам не знав -
(не гнівайтесь Жінки) і під косою,
що залишилось від Адама, взяв.
а сам Адам, якого зроду віку
ніякий змій спокусити не міг,
і яблук їв в своїм житті без ліку
тут слабину дав... бідний чоловік!
це уже потім в нього була сила,
коли, як кажуть, він зміюк боров.
та перед Жінкою якась коса косила
і падав ниць, бо не долав Любов,
яка у серці з яблуком зміїним
в крові гемоглобіном проросла.
він вірним був, але й бував невірним,
бо силу він Любові не долав...
не раз в житті праправнуки Адама
стрічали Єв і спокушались знов,
бо в кожній Жінці - я скажу вам прямо -
сидить той змій-спокусник... й наша кров
із яблучним отим гемоглобіном
не може пересилити його,
бо ми чоловіки з Любові геном
в своїх серцях розпалюєм вогонь,
бо в кожній Жінці бачимо ми Єву -
праматір нашу, Матір чи Сестру,
і любим їх, і дякуємо небу,
і Богу теж - за гру любовних струн.
ця музика в віках і в поколіннях
підносить до невиданих висот
і завжди приклоняємо коліна,
і чарку п’єм за мить солодких нот.
хто винуватий в тому - змій чи Бог,
але навіки хай живе Любов!!!
P.S.
інтрига у раю давно відома
й хоча пройшли уже мільйони літ -
спокусник-змій ніколи не зна втоми
і яблуні квітують на землі...
P.S.S. не ображайтеся, Жінки,
ми любим Вас!!! чоловіки.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=61917
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 05.03.2008
автор: drillinger