Я не вірю, що Віри немає,
Бо тоді б не було хреста,
Того Слова, що сонцем сяє
На устах – од Христа.
Ні, не може не бути Віри,
Бо не ріс би з зернини хліб,
Не несла б голубка офіру,
День ясний би тоді осліп.
А тому, простуючи щиро,
По стежині з хитань і основ,
Я радію: не трачу віри,
У Надію, у Віру, в Любов.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=619084
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 07.11.2015
автор: Стяг