Шурхотить листя під ногами,
Ще осінь ходить по траві...
Низько по небу котять хмари,
Вітри губаті не страшні.
Я все навколо розглядаю,
Слухаю осені пісні...
Скоро кінець...Я добре знаю,-
Оцій золоченій красі.
Я цю красу спостерігаю,
Вона завмерла в тишині,
Зоріє листя під ногами,
Неначе зорі золоті...
Ще в'ється осінь голосами,
Не сплять дерева і кущі,
І поле пахне полинами,
Лиш десь затримались дощі.
Ворона каркнула у небі,
Зацвірінчали горобці,
Природі вже спочити треба,
Щоб зарясніти навесні.
Я насолоджуюся чаром,
Осінньо-дивним золотим,
Незаперечним ніжним даром
І небом сіро - голубим.
Шурхотить листя під ногами,
Хоч теплі ще погожі дні,
Осінь прощається вже з нами,..
Передає права зимі.
І я із осінню прощаюсь,
Люба вона була мені...
Завтра з зимою привітаюсь,
Що йде до мене на коні...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=618672
Рубрика: Лирика любви
дата надходження 05.11.2015
автор: геометрія