Свобода кличе вільний вірш,
і їй не вкажуть рамки.
Цензура – німота,
живуть слова.
Свободу не спинити.
Фенікс. Зник.
Куди подіти попіл із грудей?
Чи знак таки?
Папери не горять,
коли живі писали їх.
Хто відбудує війн важкі сліди?
Збулось.
Чи може загуло кудись
де відгуку немає?
Свобода запалає небокраєм.
Ще запалає.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=618625
Рубрика: Лірика
дата надходження 05.11.2015
автор: Траяна