Коли були на небі
Нас цілували хмари,
Нас зранку тепло обіймав туман...
На вулицях порожньо,
Пануюють сонні чари...
Туман сховав всі біди і обман.
Як було добре в небі!
Нам ангели співали
І ніжно грав божественний орган.
Та раптом стало шумно
І ми на землю впали...
Коли у мить розсіявся туман...
Легенько гріло сонце,
Я бачив тільки небо...
Земля, закривши очі, тихо спить...
Туман окутав душу
І притулив до Тебе...
Але у мене шум забрав цю мить...
Прокинулося місто,
Всі говорити стали...
Не чутно вже божественний орган.
Все стало гучним й грубим
І ми на землю впали...
Коли у мить розсіявся туман
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=618342
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 04.11.2015
автор: Сова