Коли вогнем палахкотіли клени
І перший птах в дорогу відлітав,
Я дочекалась. Ти прийшов до мене,
Хіба я знала, що ти заблукав?
На все життя. На всі літа і зими.
Для інших цвів, для інших відцвітав.
Моїм життям ти перейшов незримо,
Твій дух у кожнім дні його витав.
І ось тепер , коли стіна упала,
І перетнулась всіх бажань межа,
Я відчуваю, що тебе не знала,
І що душа твоя чужим – чужа!
Ти заблукав. Шукай свою стежину.
Бо я вже інша: з болю і чекань.
Солодке з часом перейшло в полинне.
Прости. Прощай, мій невимовний жаль…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=618185
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 03.11.2015
автор: Ніна Третяк