Роки, Роки!..Пливуть без вороття,
Ну що поробиш, я тебе зустріла,
Коли вплелась у коси сивина,
Любов прийшла...І я як оніміла...
Боюся глянуть на твоє вікно,
Боюсь побачить там чуже обличчя...
Все, що було, чого і не було,
Щораз мені у снах моїх насниться.
Тебе побачу - серце затремтить,
Душа палає і пашить обличчя.
На тебе гляну я одну лиш мить,
І все навколо мене заіскриться...
Твій відчуваю погляд віддаля,
Коли тебе на вулиці зустріну,
Він мені душу й серце зігріва,
Вселяє віру у життя й надію.
І хоч мовчать мої сумні уста,
Та ти про все в очах моїх читаєш,
Можливо, в мріях у твоїх не я,
Та про любов мою ти, звісно, знаєш.
Може чужі тобі ці почуття,
Можливо ти із них смієшся,
Так знай - любов моя свята,
Ти зрозумієш це, й надіюсь розберешся.
В думках моїх лиш ти, і тільки ти,
Про тебе всі мої солодкі мрії.
Я задля тебе всі пройду стежки...
Така любов...Так я любити вмію.
Якщо ж мою, останню цю любов,
Не понесуть твої натхненні весла,..
Я все ж щаслива, що прийшла любов,
І з нею я в житті воскресла!..
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=618102
Рубрика: Лирика любви
дата надходження 03.11.2015
автор: геометрія