***
І знову тяжко, тяжко на душі.
Моя країно, що з тобою буде?
Народе мій, як важко ти мужнів!
Та в жертву принесли тебе НЕ ЛЮДИ.
Ти знов з торбами, хата-сирота.
По світу підеш, вкотре розбредешся
другим народам сіяти жита.
Сльозами обливатися сердешно.
А хто зостанеться — впаде у сіножать
від кулі чи від надлишку любові
із усвідомленням отак завжди лежать,
допоки не побачить Божий човен.
І в цьому святість, певно, є якась.
Це так, як всі пішли — один лишився,
той, в кого віра є, хоч натякав,
що тут вже пекло, та про рай молився.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=617948
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 02.11.2015
автор: Надія Позняк