Маленька дівчинка зіщулилась в душі,
Плаче без сліз, тужить у безголоссі.
Вінок з років вплітає осінь в золот-дні,
А вітер гладить сивину в волоссі.
Безглуздість втрат не вернеш знову по весні,
Печуть вогнем в знекровленому тілі.
Минулі почуття, ніби, згаслі зірки:
Обвуглені, знімілі і безкрилі.
Поглине кругла вирва нездійсненність мрій,
Засмокче їх та понесе у зиму.
Прошу лиш серце:"В сум’ятті не кам’яній,
Хоч часорух вперед й немає спину".
01.11.15
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=617648
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 01.11.2015
автор: Валентина Ланевич