Сиві хмари і тумани
За моїм сумним вікном.
Заглядає в вікно ранок,
Туман котиться клубком.
Я проснулась дуже рано,-
Разом з ранком, ясна річ.
Та і з хмарами й туманом
Не виникло протиріч.
Хмари лагідно котились
Небом сіро - голубим.
Десь тумани розчинились,
Простір став свіжо - ясним.
Відчиняю я квартирку,
Заглядаю у вікно,
А хмаринок і туману,
Ніби зовсім не було.
Я побачила в віконці-
Відображення своє,
Усміхнулось мені сонце
І моргнуло промінцем.
Розсипає ранок іскри,
Просинається земля.
Все навколо свіжо-чисте,
Як чарівне немовля.
А з вікна моє обличчя
Усміхається мені.
А довкілля мене кличе
В свої чари запашні.
Я вітаюся із ранком,
Не затримуюсь в вікні,
Спішу вражена на ганок
У ранковій тишині.
Ранок тихий і спокійний
Спокій навіва мені.
Свіжий, гожий, не чванливий
Проганя думки сумні.
Розчинились сиві хмари,
І розвіявся туман.
Це вже день і його чари,-
Ранок сонцем обійняв.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=617367
Рубрика: Лирика любви
дата надходження 31.10.2015
автор: геометрія