Не важливо ти - пілот
чи лікар,
Не важливо вчитель,
чи солдат,
Перш за все – звичайна ти
людина,
Перш за все – щоб в світлий
долі час.
Все одно, як не крути -
людина,
Все одно не маєм
білих крил,
Грішимо в думках, в словах,
у ділі,
Боїмося Бога, коли крах…
Крах душі, чи тіла безупинний,
І в сльозах ховається весна,
Стане пізно, і тоді ми любим,
Боїмося тіні уві сні,
А чому ж раніше – не любити,
А чому ж раніше – бути в тьмі…
Цілий вік – ти можеш бути
сонцем,
І як в небі лине дикий птах,
Безкорисливий, чудовий
у природі,
Тільки радує у золотих
степах.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=616937
Рубрика: Лірика
дата надходження 29.10.2015
автор: Людочек