Непередбачено в дитинство
ввірвалась клята та війна...
Війна вже котилась і нашим селом,
І нас зачепила жорстоким крилом...
Боялися спати, боялися жить,
Донині війна нам пече і болить.
В жорстокім бою десь наш тато поліг,
І бомба упала на наший поріг.
Лишилась без хати вся наша сім'я,
Не знали як вижить брат, мама і я.
Жилось тоді важко усім у селі,
Страждали дорослі, старі і малі.
Гриміло і рвалось, горіло, ревло,..
Неначе учора усе те було.
Усе довелося стерпіть, пережить...
Не було що їсти, не мали де жить...
Ми з мамою хату самі будували,-
Обірвані, босі, жили й бідували...
Війна закінчилась, а серце болить,-
Без тата прийшлося зростати і жить.
Про нього ми пам'ять навік збережем,
За себе й за нього донині живем...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=616614
Рубрика: Лирика любви
дата надходження 28.10.2015
автор: геометрія