Осінь згасає - спокійна, тиха.
З нею відходить - радість і втіха.
Птахи у вирій вже відлетіли,
А мене думи сумні обсіли.
Зима холодна - вже на порозі,
З очей частіше капають сльози.
Сніги, морози - примхи зимові,
А ночі темні і дуже довгі.
У вікно гляну - плаче погода,
Мабуть за літом її скорбота.
І дні похмурі стають невтішні,
Згадую літо і пишу вірші.
Час пливе тихо і непомітно,
Та я надіюсь - все мине швидко.
Знов прийде травень, а за ним літо,
Не буде сумно, не буде гірко.
Минуть тривоги, зацвітуть квіти,
Люди, як птахи, будуть радіти.
Веселим стане моє віконце,
Ранки чудові, лагідне сонце.
Осінь згасає - спокійна, тиха,
Для мене осінь - радість і втіха.
Пишу, дивуюсь, гляну в віконце,
Листопад, жовтень, золоте сонце...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=616187
Рубрика: Лирика любви
дата надходження 26.10.2015
автор: геометрія