Люблю читати і писати,
Живу в Долинській, на краю.
І в це осіннє своє свято,
Я вам про себе розкажу.
Я на своїм життєвім полі -
Була і в пеклі, і в раю.
Та я не скаржуся на долю,
Хоч вже до фінішу іду.
Дитинство, спалене війною,
У світі є багато зла...
Доля моя була важкою,
До ювілею все ж дійшла.
Дитинство швидко промайнуло,
І молоді мої літа,
І осінь вже крилом махнула,
А на порозі вже й зима.
Життя на старті удалося,-
Друзі, навчання, дім, сім'я,
Не все задумане збулося,
Та не сумую за ним я.
Були і злети, і падіння,
Вдачі, невдачі, суєта,
Я працювала й розуміла,
Що світом править доброта.
Усе життя я, як на варті:
Працюю, думаю, спішу...
Уже минули мої старти,
Тепер казки й вірші пишу...
Ну, що ж є фініші і старти,
Працею, сповнені роки,
Є друзі, зустрічі і жарти,
Розмови, спогади, дзвінки.
Маю дітей я і онуків,
У них себе я пізнаю,
І прислухаюся до звуків,
І в снах своїх, і наяву.
Хоча живу я в самотині,
(Діти й онуки - у містах),
Та не ховаюсь в павутині,
Хоч сум і сльози на очах.
Часом іду в якусь дорогу,
(Як листя в осені пливе),
Потім вертаюся додому,
Ніщо мій рух не перерве.
А ще - вирощую я квіти,
І розмовляю з ними я.
Вони для мене ніби діти,
Моя теперішня сім'я...
Хоч важко жити, я радію,
Хоч вже в літах, та все ж живу,
Душею й серцем молодію,
Коли до школи я іду.
Втратили Крим, війна на Сході,
Болить і вам це, і мені...
Я кожен день молюся Богу,-
За мир і спокій на землі...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=615910
Рубрика: Лирика любви
дата надходження 25.10.2015
автор: геометрія