Жили в селі дід і баба,
курочка була в них ряба.
Курочка незвична,
дуже симпатична,
і розумна, й чарівна,
й говорить вміла вона.
Жила, їла, ко-ко-та-ла
і яйце в гніздо поклала.
І яйце те не просте,
а чарівне й золоте.
Дід зрадів, баба зраділа -
буде хліб, буде й до хліба,
як яйце те розламати,
й по шматочку продавати.
Вдвох вони яйце те били,
та не вийшло,..не розбили,
посиділи, відпочили,
яйце на стіл положили.
Більше бити не схотіли,
яйце гарне пожаліли.
Каже дід: "Та що казати,
ми прості і небагаті,
жити вміємо без злата,
будем Господу молитись,
на яйце оце дивитись.
Воно ж гарне й чарівне,
і нам радість принесе!"
Так рішили й лягли спати,
щоб раненько завтра встати,
всі роботи поробити,
і курочку накормити.
Доки дід і баба спали,
мишка з нірки виглядала,
хвостик сірий підібгала,
і до столу пошмаляла.
На стіл вискочила тихо,
не зчинилося щоб лихо.
Довго яйце розглядала,
і хвостом своїм махала.
Яйце якось покотилось,
впало з столу і розбилось...
Вранці дід це як побачив,
Засмутився і заплакав.
Плаче дід і баба плаче.
Ну, а мишка рада, скаче,
Побігала, попищала,
хвостик знову підібгала,
не журилась, не вагалась
і у нірку заховалась.
Курка теж не сумувала,
бабі й діду так сказала:
"Ну, не плачте, вас прошу,
я яєць вам ще знесу...
Не одне знесу, багато,
буде в вас достаток в хаті,
хоч знесу не золоті,
та поживні і смачні!"
Посміхнулись дід і баба,
мудра курочка в них ряба...
Всі кусочки позбирали,
до купочки поскладали,
і до шафи заховали.
Прості ж яйця забирали,
їли їх і продавали,
то ж жили й не бідували...
Мораль в казочці проста -
світом править доброта!..
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=615682
Рубрика: Лирика любви
дата надходження 24.10.2015
автор: геометрія