Малює осінь фарбами із казки:
Навкруг барвиста ковдра по землі.
Душа сумує, стомлена без ласки,
Життєва втома – зморшки на чолі.
Не відчуваю радощів і болю,
Іду життям, як завжди, навпростець!
Плекаючи надію, що у долі
Для мене буде радісний кінець.
Дійти до цілі – ще остання спроба!
Хай потім судять за мої діла:
Радіють, чи сумують на жалобі,
Загалом біля щирого стола.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=61543
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 03.03.2008
автор: Петро Корнійчук