Не називай
по імені… вона
забула всі – від першого по сьоме.
То тільки шлях… то шлях… і сон-трава
зітхне в степу від сліз…
від сліз… солоне…
Солоне щось
відчуєш на щоці.
І зникне все, що зналося, рутинне.
То тільки шлях… то шлях, де по руці
лиш -- хвиля вітру…
де ім'я – хвилинне...
І не шукай
у натовпі… вона --
лише одна із перелітних копій…
А ти – не птах… і меркне сон-трава
на кризі снів
терпких її утопій
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=615002
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 21.10.2015
автор: гостя