* † *

біль…  і  запах  свічки  у  свідомості,
як  життя,  згорає  тільки  раз…
очі  загубились  в  невагомості,
серце  заніміло  -  плаче  бас.

всі  колись  ми  будемо  «за  Сойкою»,
бо  життя  у  всесвіті  –  це  мить…
сліз  душі  не  вкриєш  парасолькою
і  ніколи  їх  не  зупинить.

баритони  стомлені  акордами  -
томлять  звук  неначе  із  пітьми  -
болі  серця  налітають  ордами,
і  тікають  в  заметіль  зими.

і  гуляє  вітер  між  могилами,
втомиться    -  присяде  біля  них,
в  роздумах  про  всіх,  хто  були  сильними,
молодими,    та  й  про  всіх  слабких...

що  йому  робить  гуляці  вільному
на  параді  жалісних  хрестів:
голосити  долю  божевільную
чи  вертати  у  прийдешність  снів???

повернути  в  Світ  Той  не  розвіяний,
утекти  ???нема  доріг  назад…
виливають  болі  з  серця  хвилями    
а  хрести  лиш  слухають  й  мовчать…

©  28-01-2007

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=61440
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 02.03.2008
автор: drillinger