Мерехтить світла даль,
Спочива чисте поле –
Вічножовта печаль
Обняла все навколо.
Вічножовта печаль
Срібним дощиком плаче.
І не збудеться, жаль,
Наше літо гаряче!
Бо його вже в стіжки
Поскладали в долині.
Осінь топче стежки,
Осінь губить хвилини.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=614362
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 19.10.2015
автор: Ніна Третяк