1.Ні, ще не кінець цій боротьбі,
Сміється ще над нами вража доля.
Це гра, в якій ми пішаки,
В якій великі ставки зроблені за волю.
2.Це гра, в якій воюють навмання,
Високопосадовці олівцем по карті.
Яких хвилює влада, а не війна,
Й де на кожен лот поставлені високі ставки.
3.Одним із лотів є життя бійця,
Іншим – чергова в битві перемога.
Також зробити так, щоб не мали вороття,
Щоб для найманців була остання ця дорога.
4.Кожен розуміє, що гра не проста,
Тут повернутись мертвим до життя не можна.
Правила прості: виграєш війну – чужа земля твоя,
Й тут кожен бореться як може.
5.Та все ж я вірю, прийде судний час,
Й для винного настане час розплати.
Та знов мене не покидає страх,
Адже знов чиясь заплаче мати.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=614345
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 19.10.2015
автор: Марина Бойківчанка