Обпалені крила старанно ховала,
Не знала, як бути, та, все ж, я була...
Ніколи нікому я так й не сказала,
Як всі ці роки я з тобою жила.
Як важко було мені з дітьми малими,
Бо часто тебе біля нас не було.
І так непомітно ми стали чужими
Пекло і боліло. Терпіла. Пройшло...
Багато чого із роками змінилось.
Не палять того, що згоріло, ніколи.
І все, що хотіла чи мріялось, снилось,
Згоріло й розсипало попіл довкола
Згоріли думки, почуття, сподівання.
Згоріла душа, залишилося тіло.
Лиш вічна надія і тихе мовчання
Не вірять, що все це жило і тремтіло...
- - -
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=614232
Рубрика: Портретна поезія
дата надходження 18.10.2015
автор: Наташа Марос