В житті буває, правда, не так часто,
По - іншому сприймаєш все в житті,
Надходить день, немов святе причастя
І линуть миті - миті золоті.
І світ тоді іде у переверти,
Душа співає, відлітає сон,
Бажання жити, жити, а не вмерти,
Ти попадаєш у якийсь полон.
Перебираєш, думаєш, гадаєш,
Чомусь в думках лиш квіти чарівні,
А ти, як птах, у небесах літаєш
У цім польоті миті рятівні.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=614114
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 18.10.2015
автор: Віталій Назарук