**********
1. Кровавий бій вже йде не перший місяць,
І кров’ю захлинається земля.
Москаль бандерів із болотом місить,
Між нами точиться війна.
2.Та чим же ми Росії не вгодили,
Та чим накликали на себе гнів.
Від неї ми не хочемо нічого окрім миру,
І щоб за стіл переговорів Путін сів.
3.Війна не гра. Не можна повернути тут фігури,
На кону поставлені людські життя.
Коли припинить Путін ці тортури?
Коли ми крикнемо «вже мир. УРА!»?
4.А Україна? Бідна ненька.
Страждала вік й продовжує страждать.
І кров’ю обливається серденько,
Її сини йдуть воювать.
5.Сидить бідненька мати біля хати,
Сльозами омивається щодня.
Й вже так втомилася чекати,
З війни синочка, а його нема.
6.Пішов рідненький землю боронити.
Він знав - нема вже вороття.
Прости, матусю, та не зможу я так жити,
Нема Вкраїни, то й життя нема.
7.Люблю тебе я мамо до безтями,
Та й слово дав, що не покину у біді.
Та й Україну я люблю так само,
Вкраїна вільна - вільна будеш й ти.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=613889
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 17.10.2015
автор: Марина Бойківчанка