**********
1.Я – бандерівка і вірю у Христа,
І не чиню ніякого я святотатства.
Й не розділяю думки, що бути українкою – ганьба,
Що українці це не нація, а братство.
2.Я – бандерівка, й пишаюся я цим,
Що ступаю по землі борців за Україну.
І щиро я жалію тих,
Хто вірить, що ми здатні розіп’ясти дитину.
3.Я – бандерівка,й не є це вироком для мене,
Ба навіть навпаки – горджусь я цим відкрито.
З часом впаде і той, що думає, що незнищенний,
Й помиляється, що зможе заживо Вкраїну зарити.
4.Чому? Бо ще не перевівся дух козацький,
Не перевелись ще патріоти на землі.
Донецькі воїни, воїни карпатські,
Ми разом, ми єдині… назавжди.
5.Я – бандерівка, й не означає це, що ворог,
Й не значить те, що смерті всім бажаю я.
Я – людина, й не є я втіленням усього злого,
Я, як і ви, ціную життя.
6.Життя своє, життя всього народу,
Й нема різниці: українці чи грузини.
Я хочу жити, я хочу свободу,
Й набридли надписи «Обережно! Міни!»
7.Я – бандерівка, не ворог і не бидло,
Українські землі – це моя домівка.
Вороже ставлення до мене вже набридло,
Я – бандерівка, я – українка.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=613666
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 16.10.2015
автор: Марина Бойківчанка