Розсипало сонце золоте проміння,
Покотилось небом, сміючись до нас.
Та облуда плинна – котить на осіннє,
Променева казка – бабі на підказ:
Скоро задощиться і підхолодає,
І нерідне сонце вкаже на мороз.
Але літня осінь немов сповідає:
Видобріло серце, глядячи на стос
Всього, що вродило, що з труда надбали.
Тепер інші сили прийдуть в божий світ,
Закульгає промінь, бо мороз підранив,
І стікати буде із сідих борід.
9.10. 2015 р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=613534
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 15.10.2015
автор: seroglazka