(Пам’яті незабутньої Раїси Кириченко)
Ви не вірте, у те, що вона відцвіла, відлюбила,
Що осипалось листя в саду, як життя золоте –
Вона в небо блакитне журавкою стрімко злетіла,
Вона світло – пресвітло безсмертником в полі цвіте.
В час, коли вишиванки вдягає осіння природа,
І мудрішає плодом, і сипле достатком земля:
Пригадайте, чиї ми, якого ми племені-роду,
Звідки стежка життєва в далекі світи пролягла.
Приспів
Наших душ світлий храм, як святиню святинь, збережімо,
В добрий час і болючий, лишаймося люди людьми.
Україну- Вкраїноньку серцем гарячим любімо –
Буде жити Вкраїна і будем щасливими ми.
Бо єдина вона і другої такої немає,
В цілім світі такої другої даремно шукать.
Хай Вкраїну- Вкраїноньку доля гірка обминає,
І осяє любов’ю Господня Свята Благодать.
Ви не вірте, що все на сім світі суєтне, минуще,
Відболить, відгорить і згасає, згорівши дотла.
Не зникає ніколи в людині духовне і суще –
Вона піснею стала, в якій би між нами жила.
І пісні, її діти, зросли і мандрують по світу,
Її серце в них б’ється і віра палка не згаса,
Україна – безсмертна – любов її щира і світла,
Вічно сонячна і неосяжна, немов небеса.
Приспів
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=613509
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 15.10.2015
автор: Ніна Третяк