Я згадую, як світло гасить спогад,
І, як зникають вранці всі зірки,
Зникає з сну твій милий погляд.
Чому не може бути навпаки?
Щоб знов і знову ніч давала мрію,
Щоб погляд твій щоразу поряд був,
І твої жести знов дали надію,
На те, що долю я нову здобув.
Свідомість втрачу знову від кохання,
Тютюн і спирт підуть у небуття,
Кохання крапля, в котре, не остання,
Це дивне втримає життя.
Ти ж знов збагнеш,
Що я вже відродився,
До мене серце пригорнеш,
Щоб і від болю я звільнився...
Так може бути, маю сподівання,
Бо є всесильним лиш кохання.
(01-02.03.08, Київ)
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=61334
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 02.03.2008
автор: Noctivagus