Знову замашки золотоординні
в топку претензій підкидують силосу.
Булькай в грудині, болото гордині –
тільки не довго тобі залишилося.
Хитра гординя – то вправний рибалка.
Гострі гачки загарпунюють рибу і
годі звиватися й пута рубати,
битися боком об кожну із вибоїн.
Ліску послабить відмова від ролі.
Жертва – незгодний постати господарем.
Хай риболов зазирне у відро і
там порожнечу намацає з подивом.
Зблиснуть гачки його осиротіло
голою сталлю невдалого вилову.
Світ пропонує смачне асорті. Ло-
жки мрійників лізуть Творцеві у звивини.
Свій варіант в мішанині строкатій
вибрати – справа, однак, не з легких, але
ґазду становища не застрахати.
Навіть несхитністю.
Навіть під кителем.
Буде поразка лиш тим, хто зневірився,
заздалегідь скам'янів в позі страуса.
Тільки хирлявий приваблює віруси.
Сильних із прірви витягує траверса
вдачі та істинного життєлюбства.
Звісно ж, на подвиг не кожен спромігся –
сублімувати в собі досвід людства.
Страхи до змін і не мріють про мікси.
То́му ж, хто ширше весніє і ніжиться,
хто розчепірив защільні гардини,
встояти б тільки на двох
із незрячим,
що, мов акробат, балансує на ніжці,
не спокусившись пірнути
в болото
гордині.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=613100
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 13.10.2015
автор: Олександр Обрій