Ця холодна осінь зводить з розуму своїм тремтінням,
Коли тримаєш в долонях гаряче серце або чай.
Вона впевнено наказує писати про своє осіннє,
Чи то листя, чи душу, а може про чийсь тихий відчай.
Осінь змушує притискатись до радіатора чи до тіла,
Гріти свою суть вином, а можливо палкими руками,
Скрутитись клубком на колінах або в чужих мріях,
Шепотіти чи то протягами, чи несказаними словами.
Вона сипле листям, снігами, думками в спогад.
Одягає в теплі хустки, пальта, цілунки, пристрасть,
Осінь веде чи то стару пісню, чи людські дороги,
Вона занадто відверта для того щоб спинитись.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=613042
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 13.10.2015
автор: Tetyana_Shulga