Намагаюсь тебе зрозуміти -
Знову й знову… в сотий раз…
Напевно не дано зуміти
Здолати суть двояких фраз.
Стоїш в тіні ти і на сонці -
Водночас… дико це мені,
Немов пірнаєш в ополонці,
Яка палає у вогні…
Немов би в лісі… і в пустелі..
Збираєш трави… у пісках…
Це як малюнок з акварелі…
Що тане просто на устах…
А хмари вже піском набиті…
І ллється з них свята земля…
А ти долаючи тривоги,
Усе собою затуля…
Каміння квітне на світанку…
І криком вже кричить тобі:
«Даю я час тобі до ранку!
Час розібратись у собі!»…
Гори кришитися почали…
І море сохне у дощах…
Птахи усі позамовкали…
І в небі стух Чумацький шлях…
Що має статися у світі,
Щоб втримати гарячий пил?
Німе забарвлення суцвіттів?
Гарячий пил твоїх вітрил?...
А ти всього не помічаєш…
Ідеш упевнено вперед…
Все тим же ти вогнем згораєш
Вважаючи, що все це брєд…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=612871
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 12.10.2015
автор: Франко Наталія