І так завжди: початок і кінець.
Коротке "і" між ними - Божа милість.
Пропащий син, борець і не борець,
Настане день і зможеш йти без милиць.
Настане мить і стане всеодно:
З яких вокзалів їхати в нікуди,
Коли остання кістка доміно
Впаде і в тебе запече у грудях.
Це твій симптом, твоя повільна смерть,
Твоїх думок останні урагани.
Коли душа заповнюється вщерть -
То далі що? А далі - сльози мами.
Такий вже час: давай, про головне,
Не до дрібниць нікому окрім тебе.
Сьогодні так, а завтра - все мине.
Бо завтра - це окрема книга неба.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=612770
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 12.10.2015
автор: Олександр Гриб