Колись в дитинстві мавка лісова
Зелені коси розплела по вітру,
Як зерна, в душу сіяла слова,
Й мені відкрила таємниці світу.
Я слухала, немов веління долі,
Чарівну казку про широкий світ,
Як шлях наш стелять загадкові зорі,
І про життя у відсвіті софіт.
Мені та дивна мавка ворожила –
Й зачаклувала серце назавжди.
Тепер якісь невидимії крила
Мене несуть у сонячні світи.
Моя чарівна мавка лісова,
Наворожи усім щасливу долю,
Ти ж мене вчила вірити в дива,
Щоб жити в серці з вірою й любов’ю.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=612252
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 09.10.2015
автор: Юлія Л