Калинові грона блищать, мов коштовне намисто,
Червоним багрянцем на сонці виблискує день,
Осіння сльоза знов журливо дзвенить падолистом,
Курличуть птахи, мов співають прощальних пісень.
Ще сонце сміється у хмурій небесній блакиті,
Та дні прохолодні дощем посівають із хмар,
Десь там, на краєчку землі, загубилося літо,
Неначе хтось всі теплі фарби у сонця украв.
Блукають тумани, гуляє шибайголов-вітер,
І літо пішло у минуле, спаливши мости,
Природа втомилась, земля хоче трошки спочити,
Щоб знов навесні ясним цвітом життя розцвісти.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=612031
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 08.10.2015
автор: Юлія Л