Виймаю з пам'яті уяву...
Вона веде мене туди,
Де бігла стежка біля хати-
Волога й світла від роси.
А ще веде до чорнобривців,
І кучерявих паничів,
І до улюбленого місця-
Зелених, запашних кущів.
Далі веде мене до річки,
Де чути плескіт тихих вод,
Де є суниці і порічки,
І чути птахів хоровод.
А ще веде мене у поле,
Де я збирала колоски,
І по стерні ходила боса,
Ноги кололи колючки.
І через відстані в уяві -
Медові запахи земні,
П'ю упиваюся думками,
Вони солодкі і п'янкі.
Барвистий світ в моїй уяві -
Дитинство радісне моє.
І ніби знову мені мама
З кульбаб вінок мені плете...
І, як тоді, я знов радію,
Кульбабки сонечком горять.
Сумую я і розумію,-
Той час в уяві лиш обнять...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=612029
Рубрика: Лирика любви
дата надходження 08.10.2015
автор: геометрія