Знов стелиться дорога серпантинна
В високі гори – мій маленький рай,
Там, де на мить спиняються хвилини
Під небом синім, там свободи край!
У серці наче проростає квітка –
Енергією сповнює краса,
Душа немов злітає понад світом –
Тебе несуть на крилах небеса.
І в цім польоті прозріває вічність,
Незнану радість відкриває висота,
Солодкий сон, мій талісман магічний,
У чарах гір я вільна, наче птах.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=612028
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 08.10.2015
автор: Юлія Л