Плаче калина у лузі,
Яблуня плаче в саду,
Плаче тополя у полі,
За Україну свою.
Дихало поле вітрами,
Нині – вогонь і пил,
Радувала яблуня плодами,
Покинув свій господар дім.
Тепер зривають плід пахучий,
Чужинці у краю святім,
Стоїть чиясь біленька хата ,
Їй тиші, спокою нема.
Гримлять обстріли щогодини,
І труситься вже стеля,
Й відійшла стіна…
Повернуться колись до неї Діти,
Не буде хати, лиш Свята Земля.
Заплачуть тихо і поїдуть звідти,
Шукати прихистку у світі і тепла.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=611591
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 06.10.2015
автор: Людочек