Земля ридає, стогнуть люди,
За крок спинившись біля мрій.
І лізуть… лізуть знов приблуди
Руйнуючи мости надій.
Самим свою плекати долю,
Належну стійкість віднайти,
Щоб в боротьбі здобути волю
І шлях до власної мети.
Нехай нещадно тягнуть жили
Останні прояви зими –
Тримайтеся, ще вдосталь сили,
Стрічайте ворогів грудьми.
Не стане їх. Розвіє вітер
Всі їх потуги, наче дим.
Попереду чекає літо
І краща доля разом з ним.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=611570
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 06.10.2015
автор: Сергій Вітер