Вже грає осінь...Жовтень, листопад.
Похмурі дні й холодні стають ночі.
Іду вперед...Оглядаюся назад...
Кличуть мене і манять твої очі.
Ціную дружбу й вірність над усе,
І почуття, що з серця в серце линуть,
Ніжність твоя наповнює мене,
Хоча роки уже за обрій кличуть.
Ці почуття заполонили всю мене,
Так, ніби знову молодість вернулась.
А може це я сплю?..Це марення живе?..
Ні! Це не сон...Реальність. Я проснулась.
І хоч згасає жовтень, листопад,
Та в серці зіцвіли в моїм жоржини.
Спішу до тебе...Не вернусь назад.
Ніжність твоя...І очі твої сині...
Холодні ночі не страшать мене,
Похмурі дні...І затяжні ці зливи.
Я виглядаю...Я діждусь тебе...
Для мене ти на цій землі - єдиний!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=611422
Рубрика: Лирика любви
дата надходження 05.10.2015
автор: геометрія