Чи шукаю спочинку, чи грань для душі,
Чи ту істинну мудрість, що щастям зоветься.
Сполохалась сутність - я сахаюсь глуші
Та чекаю, що ласка торкнеться сердечка.
Усміхнусь і розтопить образу тепло,
Хлине тихою ніжністю в здавлені груди.
Щоби там у житті не було, - те пройшло,
А любов допоможе неясність збагнути.
Відтіснить мимохідь сірих тіней крило,
Час розмірено тікатиме у майбутнє.
Що я є, що живу, тим уже повезло
І тому я люблю кожен день, як в останнє.
04.10.15
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=611274
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 04.10.2015
автор: Валентина Ланевич