26.

Добре  що  вона  приїхала  до  мене.
Всю  середу  я  провалявся  в  ліжку.  На  роботі  оплатили  лікарняні  після  того,  як  довідались,  що  сталось.  Присутність  Карини  пришвидшувала  моє  одужання,  хоч  і  позбавляла  часу  і  сну.  Я  заслужив  на  такий  вихідний.  Ми  пили,  гуляли  і  кохались.
Моє  лице  таки  постраждало  не  гірше  тіла.  Крім  синяків,  що  вже  були,  на  щоці  з’явилась  подряпина  та  добрячий  опік.  Коліно  довелось  перемотати  і  обзавестись  палицею  (Карина  настояла,  я  ж  то  міг  і  обійтись,  але  з  нею  марно  спорити),  «щоб  було  зручніше  ходити».  Ребра  ще  не  загоїлись  від  недільних  побоїв,  а  тут  до  них  до  плюсувались  болі  в  спині.  На  щастя  хребет  не  сильно  постраждав.  І  я  ще  сильно  кашляв,  тож  довелось  хоч  на  кілька  днів  перестати  курити.
З  самого  ранку  я  перевірив  телефон.  На  диво  ніяких  викликів.  Ні  Ліля,  ні  той  прибацаний  скінхед,  ні  відьма  Наталка,  ні  міліціонери,  ні  шеф  чи  хтось  з  роботи.  Ви  там  повмирали  всі?  –  здивувався  я.  Чи  вже  похоронили  мене?  За  кілька  днів  я  відвик  від  відчуття,  коли  до  тебе  нікому  немає  діла.  Що  ж,  приємно,  коли  це  почуття  повертається…
Я  вирішив  пройтись  по  вулиці.  Тим  більше,  погода  дозволяла  це  зробити.  Карина  радо  приєдналась.  Завдяки  палиці  ми  скидались  за  двох  пенсіонерів.  Карина  потягла  мене  на  річку.  Я  лежав  на  камінні  та  терпеливо  чекав,  доки  вона  наплавається.  Інколи  вона  вибігала,  хляпала  водою  на  мене,  або  сідала  зверху,  цілувала  чи  лоскотала  мене  своїм  мокрим  волоссям.  
Я  не  хотів  сьогодні  нічого  робити.  Хотів,  щоб  цей  день  тривав  вічно.  Проблеми  почнуться  завтра.  Але  поки  завтра  не  настало,  я  насолоджувався  цим  днем.  Ввечері  ми  знову  пили  і  кохались.  Карина  вся  сяяла  від  звістки,  що  я  перебираюсь  до  неї.  Вона  згодилась  змінити  столицю  на  будь-яке  інше  місто.  Чесно  кажучи,  я  не  вірив,  в  свої  слова,  але  так  далі  жити  теж  не  варіант.  Мені  просто  треба  швидко  зробити  все  і  не  дозволити  цим  речам  затягнути  мене  з  головою…
Я  сидів  на  вікні  і  курив.  Карина  міцно  спала.  А  я  не  зводив  з  неї  погляду.  І  думав  про  Лілю.  Знаю.  так  не  має  бути,  але  я  нічого  не  міг  з  цим  зробити.  Ось  спить  мрія  більшості  чоловіків.  А  поряд  сидить  ідіот,  що  думає  про  іншу  і  сам  від  себе  намагається  приховати  ці  думки…
Я  ліг  поруч  з  нею.  Міцно  обійняв  її  тепле  тіло.  Треба  і  поспати.  За  вікном  світало.  Небо  сьогодні  було  сірим.  Погода  псувалась.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=611169
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 04.10.2015
автор: Тост