Осінь знову багряна приходить,
У вікно наше б’ється дощем,
І любов, наче крила розводить,
Відліта журавлиним ключем.
Нас доля на мить лише зводить,
І миттю цією ми потім живем.
Розлука ж назавжди розводить,
Пронизавши холодним свинцем.
Ми зустрічі ждем, наче дива.
І знаєм, що прийде та мить,
Любов неземна і красива,
На крилах кохання іще прилетить.
Задля неї так хочеться жити,
Хоч в скронях давно сивина.
Чашу життя нам би разом допити,
Якою гіркою вона б не була.
Будуть цвітом вкриватися віти,
Буде вічно буяти весна,
Будуть радо сміятися діти.
Любов, доки світ - ти жива!
2003р
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=610764
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 02.10.2015
автор: Горбаль Василь