( З Днем бібліотекаря)
A ви слухали тишу?
Як книжки на полицях
Щось шепочуть про долі свої.
І так пошепки...
Кличуть і кличуть
Нас в далекі незнані краї.
І цей шелест сторінок
Шепотіння німого,
Зачарує і звабить,
І в душі защемить.
Упліта візерунком
Мільйон павутинок
Із думок, із легенд,із казок.
Ви послухайте...ні?
Так, не кожен почує.
Лише той, хто душею
Приріс до книжок.
І щоранку крокує
До скарбниці святої
Із думок, із легенд, із казок.
Он з полиці мелодію
Ніжно співає...
Там...сміються закохані
У весільнім танку.
А в куточку десь мати
До Бога благає...
І шепоче молитву святу.
А он там теореми,
І числа, і знаки,
І сузір'я далекі,
І незнані світи.
А ось тут те, що кожен
Із нас має знати
Про свій край,
Де народжений ти.
Отак слухати тишу
Уміє не кожний.
Лише той, хто душею
Приріс до книжок.
І снує все життя
У думках-павутині
Із легенд, із пісень, із казок.
І так буде довічно
У цім замкнутім колі.
Вже новим шелестять
У книжках сторінки.
Ця професія вічна,
Бо донині й відколи
Найцінніше для людства - книжки.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=610438
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 30.09.2015
автор: Зоя Журавка