А вище гір буває тільки небо,
вершини лісом тягнуться до хмар,
ялини додають їх височінь до себе
і хмари, що по небу вітер гнав.
Переганяв отару хмар по небу вітер,
чи може то Чугайстер їм пастух,
але краями хмари зачіпали
дуби в лісах і їх листкових вух.
Прижовкле листя з вітром мерехтіло,
привітно вслід гойдалися гілки,
а може полетіти з хмарами хотіло
і повернутися до земних берегів.
Земля укрита першими листками,
тонкою ковдрою, що ткана для землі,
земля уже по горах із вітрами
красу осінніх днів творить.
Фотографія із інтернету.
09.2015.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=609811
Рубрика: Пейзажна лірика
дата надходження 27.09.2015
автор: Светлана Борщ