В давні часи ,
Ще коли землю цю - не називали Україна.
В вільних степах ,
гуляли жирні поросята
І всих ,
чимось приваблювала бридка ця скотина.
Хотілось кожному сальця із них покуштувати .
Ми захищались . бились , гризли горло супостатам
Здіймали вгору шаблі і мечі у скрутний час.
Спиною до спини в бою ставали брат за брата
За землю цю , що народила , виростила нас.
Я часто думаю про все це перед сном у ліжку
Про рідний дім , сім*ю , про пращурів , свою родину
І ось нарешті я збагнув і це не смішки .
Всім ворогам потрібно лиш українську свинину.
Я стрепенувся , скочив з ліжка , швидко встав
Розправив плечі –
легко , чисто на душі так стало .
Набрав повітря й з гордістю сказав:
- Я буду захищати наше , українське сало !!!
Василь Вількозукра
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=609378
Рубрика: Жартівливі вірші
дата надходження 26.09.2015
автор: Вількозукра