Як пісня в степу, я самотня,
Як хмара у небі - сумна.
І доля моя незворотна -
Давно я живу вже одна.
І світ не здається просторим,
Таким, яким був він колись...
Поблякли і місяць, і зорі,
І спокій подівся кудись.
Одна я завжди в своїй хаті,
Лиш кіт під ногами мурчить,
І мрії десь зникли крилаті,
Постійно в душі щось мрячить...
Дивлюся на світ я журливо,
Неспокій на серці й в душі,
Минуле вернуть неможливо,
Життєві прогнози сумні...
Та я не скорюсь лихій долі
На острові смутку й жалю.
І суть на життєвому полі,
І радість життя поверну...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=609207
Рубрика: Лирика любви
дата надходження 25.09.2015
автор: геометрія