До замку підійду близько,
Та маску з очей не зніму
Босоніж іти трохи слизько
Ще гірше летіти в пітьму
Епічний будиночок зліва
Химерний стоїть на воді
Покрівля колись тут горіла
Повітря нечисте в слюді
Подихаю краплю дай вітру
Відгоміном час віднесе
В минуле далеке в палітру
Свіжішу за чашку глясе
Страхіття не бачу обличчя
Лиш лати увесь на коні
В змагання подався за кличчем
До серця мого, чом в мені?
Цей воїн цей хрест підборіддя
Жахаюсь свого ж я ім'я
Хотіла спасти батьків рід я
Хотіла щоб була сім'я
Розмріялась коси в покоси
Зрівняйся у землю ввійди
Оліями вмий ноги босі
На небо зорею зійди
Увечорі тихо гарненько
Цю маску тримай у руці
По ній тече жилами ненька
Білявка замри у муці
У муках тебе народили
У муках збираєш ти хліб
Один цвяшок в тебе забили
Три в дорозі наскільки ще літ
Невимовна вагома як жито
Мирром пахнуть твої манівці
Вина ллються покрівлю залито
В чистім озері олівці
У цім замку ніхто не живе
Під цим замком загострена битва
День у день сиві ночі веде
Душу втомлену цільна молитва
Лабіринтом до тебе йде
Жінка-львиця у жерло вулкану
Відмовся бо розум зведе
До любові любитися рано
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=608778
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 23.09.2015
автор: Ольга Ратинська