Нужбо, з небес сміливіше хапай
Зорі, я ноги тримаю твої.
Підібрано код вже до сейфу, чекай –
І вихлюпує лава із надр землі.
Потекла від сльозин палких туш по щокам.
Твій приглушений стогін для мене – мов мед.
Я тобі цього коду в житті не віддам.
Та й сама ти не схочеш – лиш взад і вперед
Все пульсує для вибуху, тре’ лиш момент.
Тільки ж, легше, маленька, задушиш мене...
...крик пронизливий – то є the best комплімент,
Як і лоно тремтячеє твоє, вогняне.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=608398
Рубрика: Iнтимна лірика
дата надходження 21.09.2015
автор: Андрій Майоров