Полюби себе.
Полюби себе.
Полюби себе,
як до цього ніхто і ніколи тебе не любив!
На плацдарми душі лиш десанти любові висади.
Покори водолазами віри
в собі
потаємні, найглибші з глибин.
Полюби всіх людей.
Полюби всіх людей.
Полюби всіх,
бо вони – віддзеркалення щастя і болю твого.
Ти і люди – єдине. –
Святі, не святі і убивці.
Ти – сірник,
що підтримує спільний всесвітній вогонь.
Полюби творця.
Полюби творця.
Полюби творця.
Полюби його навколо себе й прийми у собі.
Годі пташкою в клітці об пруття невидиме битися!
Світ – не клітка.
Він ширше в стократ, ніж ліси,
що грудьми огорнули Сибір.
Полюби свій світ.
Полюби свій світ.
Як полюбиш світ, –
він розквітне в тобі, мов бузок, фіолетовим сном.
Ти – лиш крихітна квітка,
брунатний бутон
в незліченнім розмаї пахких суцвіть,
що розкриється світові,
тільки повіривши в диво,
що зветься
весною.
© Саша Обрій.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=608136
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 20.09.2015
автор: Олександр Обрій